Волочани були молдаванами з верхньої частини Молдавії. На той час, Молдова мала свій престол в Сучаві.
Як бачимо, Волоха була перетворена у Волоку, змінивши букву х з к завдяки тому факту, що Буковина була зайнята австрійцями в 1775 році, увесь цей час, майже півтора століття, село мало печатку Woloka, яку ставили в багатьох важливих актах. Як тільки оселилася в нас румунська адміністрація, назва села була написана вже через букву «к» — Волока, за румунською орфографією.
Волока – в 1774 році згадується, як одне із сіл, яке належало до монастиря Путна. У зв’язку з тим, що жителям Волоки було далеко їздити до Путни, щоб відвозити свою частку зібраного урожаю, між ними і монахами Путни був встановлений договір: волочани платили свій внесок грішми. Це дозволяло їм бути вільними. У часи приєднання Буковини до Австрії багато жителів села належали до монастиря Путна. Спираючись на архівні дані, село Волока почало своє існування з 1574 рок, у якому нараховувалось 53 домівки, та в яких мешкало 49 сімей.
Місцевість села горбиста. Кожен із горбів має свою назву: Лісна, Шкінка, Калічанка, Городіще, Похоря, Комора, Круча, Буда, Кліпина, Крівєц, Май, Березва, Дьялу Полонікулуй, Бородач, Козмін, Холма, Моачера, Татінілор, Шпакіу. У Волоці завжди було розвинуте сільське господарство і тваринництво.
Уперше про Волоку можна знайти в оповідані Ігумена монастиря Путна Йосафа, який стверджує, що у 1488 році, одночасно з селом Коровія, на території села Великий Кучурів, виникло село Волока. З інших джерел про виникнення села можна прочитати у документі, виданому воєводою Петром Шкіопулом 30 березня 1575 року. У ньому визначено межі села Кучур: «… хай бере початок з боку Сторожинця на поляні Кріва через середину поляни і звідти до городища…. і на Тростянець… на річку Кам’яна і звідти до озера Бухуш…. і звідти вниз до річки і нижньої дороги біля Михальчі і звідти вниз до Козміна…. до річки за Волокою… і до річки за пасікою і звідти знову до річки Дереглей».
99 % відсотків населення Волоки — молдовани, 1 % — українці, однак етнічних конфліктів тут ніколи не було.
Достовірний той факт, що людські поселення на території Волоки були значно раніше. Так, на одному із сільських пагорбів, котрий називається нині Городище, 1817 року було проведено розкопки. Археологи знайшли тут 8 срібних коштовностей VІІ століття. Зараз вони у Віденському музеї.
1775 року у селі Волока було 53 хати (нині 988 дворів). Прізвища селян походили від назв промислу, яким займався голова сім’ї, або від національності (наприклад, Іон Ротар — той, що виробляв колеса, Андрієш Рус — руська (українська) національність).
Сьогодні у Волоці проживає 3078 мешканців. Хати розкидані на численних горбах, кожен із яких має власну назву.
